ВИСНОВКИ - Діяльність банківських установ

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у формалізації та методологічному забезпеченні формування ринку інноваційного інвестування, розвитку відомих та розробці і обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень банківського фінансування інноваційної діяльності суб’єктів господарювання.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки:

1. Дослідження впливу інноваційних процесів на характер відтворення основних фондів і, як результат – на інвестиційну діяльність, підтвердило наявність та дозволило виділити системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки та його інвестиційного забезпечення.

2. З метою комплексного врахування впливу інноваційного та інвестиційного факторів на зміну макроекономічного показника ефективності розвитку економічної системи (ЧВП), здійснено структуризацію його складових за ознакою інноваційності, що дозволило: обґрунтувати наявність різної за величиною схильності споживачів до придбання інноваційних та традиційних товарів і послуг; уточнити функціональну залежність сукупних витрат на споживання від доходу; визначити особливості та взаємозв’язки структурних елементів державних витрат; оцінити інноваційну складову чистого експорту.

3. У структурі чистих внутрішніх інвестицій як складової ЧВП виокремлено інноваційно орієнтовані та традиційно орієнтовані інвестиції, виявлено особливості формування попиту на них, що дозволило: довести різну міру залежності попиту на них від реальної ставки відсотка; виділити та структурувати фактори його формування; обґрунтувати різний рівень та характер впливу окремих факторів на них; довести факт наявності циклічного зворотного зв’язку між обсягом кожного виду інвестицій та рівнем забезпеченості економіки основним капіталом.

4. Запропонована класифікація складових ЧВП склала основу для розширення системи індикаторів рівня інноваційності економіки за рахунок включення до неї ряду показників, що характеризують інноваційну спрямованість цих елементів, та формалізації ідентифікаційних ознак інноваційно орієнтованого типу економічного розвитку за визначеними критеріями.

5. В роботі виявлено напрямки системної взаємодії фінансового ринку, ринку товарів і послуг та ринку факторів виробництва в процесі інвестування в інновації, обґрунтовано необхідність виокремлення та досліджено основні особливості інноваційних сегментів цих ринків, запропоновано в основу розмежування економічних категорій «інвестиційні ресурси» та «інвестиції» покласти критерій ринкового середовища їх формування.

6. Доведено, що однією з причин неефективного фінансово-кредитного забезпечення інноваційного процесу є невпорядкованість руху інвестиційного капіталу від його власників до споживачів, неокресленість інституційного й правового поля та ринкового простору акумуляції цих ресурсів, їх трансформації в продуктивний капітал. Для вирішення цієї проблеми запропоновано в структурі фінансового ринку виокремити ринок інноваційного інвестування, який досліджено за сутністю, функціями, факторами ефективного розвитку, об’єктами, суб’єктами. Доведено, що як товар на ринку інноваційного інвестування виступають інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси, визначено особливості та послідовність їх кругообігу, обґрунтовано необхідність врахування трансакційних витрат при визначенні їх вартості, розроблено класифікацію напрямків використання даних ресурсів.

7. Визначено, що основними факторами формування попиту на ринку інноваційного інвестування можна вважати вартість ресурсів, величину реальних доходів населення, рівень технічної та технологічної забезпеченості споживачів, ступінь монополізації виробництва нової продукції, рівень кадрової забезпеченості інноваційної діяльності, рівень оподаткування інноваційної діяльності тощо, а факторами формування пропозиції на ньому – державне регулювання інвестиційних витрат, ступінь конкуренції на традиційному та інноваційному сегментах інвестиційного ринку, інноваційну спрямованість розвитку економіки в цілому.

8. На основі побудови функціональних статистичних моделей попиту та пропозиції формалізовано окремі тенденції на вітчизняному ринку інноваційного інвестування. Виходячи з обмеженої кількості суб’єктів, наявності економічних, політичних, інституціональних, кон’юнктурних та інших передумов для їх взаємозалежності, нецінової конкуренції, ускладненого доступу на ринок, наявності тенденцій до витіснення з ринку слабких учасників тощо запропоновано досліджуваний ринок в Україні за рівнем конкуренції ідентифікувати як олігополістичний.

9. Обґрунтовано, що банківська сфера і ринок інноваційного інвестування як підсистеми загального економічного простору здійснюють взаємний вплив, що носить суб’єктно-об’єктний характер (банки є суб’єктами, що безпосередньо та опосередковано впливають на цей ринок, який є об’єктом, тобто частиною сфери діяльності банківської системи), визначено напрямки цього впливу.

10. Дослідження ролі та місця банків на ринку інноваційного інвестування дозволило надати змістовну характеристику власній інвестиційній діяльності та інвестиційному посередництву як формам діяльності банків на ньому, розширити класифікацію їх функцій, визначити фундаментальні відмінності та переваги порівняно з небанківськими посередниками, напрямки та форми взаємодії з іншими суб’єктами ринку.

11. Здійснений за авторською системою критеріїв порівняльний аналіз венчурного фінансування, проектного фінансування, банківського кредитування та інвестування, як форм діяльності банків на ринку інноваційного інвестування, дозволив виявити найбільш суттєві відмінності у механізмах їх реалізації, що склало теоретичне підґрунтя для розробки рекомендацій щодо вибору конкретної форми в залежності від стадії життєвого циклу інновацій. Визначено основні фактори ефективного розвитку банківського кредитування інновацій, окреслено коло основних проблем щодо застосування синдикованого кредитування в цій сфері. Визначено ряд нових особливостей щодо розуміння сутності банківських інвестицій, як економічної категорії, та скореговано їх визначення. Доповнено класифікаційні ознаки проектного фінансування інновацій, виявлено невідповідність цих операцій в Україні традиційному уявленню про них.

12. Дослідження напрямків стимулюючого впливу держави на функціонування банків на ринку інноваційного інвестування дозволило виділити загальні заходи щодо підтримки стабільного розвитку цього ринку та банківської системи в цілому та комплекс спеціалізованих заходів, в рамках якого розроблено ряд пропозицій щодо удосконалення механізму державного гарантування інноваційних кредитів, системи обов’язкового резервування банківських ресурсів, системи довгострокового цільового рефінансування банків тощо; з’ясовано, в якій мірі державне регулювання розміру капіталу банків впливає на їх активність на досліджуваному ринку.

13. Визначено передумови, напрямки та організаційні механізми розвитку спеціалізованого інноваційно-інвестиційного банкінгу (спеціалізацію окремих підрозділів банку (без створення та зі створенням нової юридичної особи), а також банку в цілому), розроблено механізм створення цілісної системи спеціалізованих інноваційно-інвестиційних банків в Україні, виділено їх особливості, перелік основних послуг, напрямки співпраці з державою при роботі цих банків на регіональному та місцевому рівнях, удосконалено організаційні механізми їх формування.

14. Визначено основні мотиви, умови та переваги участі банків в інтеграційних об’єднаннях на ринку інноваційного інвестування; поглиблено класифікацію та розуміння конкретних форм інтеграції банківських установ з іншими суб’єктами ринку в рамках вертикальної, горизонтальної, вертикально-горизон­тальної та науково-банківської інтеграції; обґрунтовано необхідність та розроблено організаційно-економічні й нормативно-правові засади формування нового типу інвестиційно-інноваційних інтеграційних об’єднань, які б задовольняли вимоги стимулювання інноваційного розвитку; виділено їх функціональні підсистеми та перспективні напрямки розвитку. Запропоновано розділяти їх на промислово-інноваційні холдинги та банківсько-інноваційні конгломерати, визначено функції та фінансові механізми діяльності банків в кожному з них.

15. На основі поглиблення системи ідентифікаційних критеріїв венчурного бізнесу обґрунтовано невідповідність основних напрямків його розвитку в Україні загальносвітовим тенденціям. Розроблено організаційний та фінансовий механізми трансформації взаємовідносин існуючих та новостворюваних органів влади, іноземних та вітчизняних банківських установ, венчурних фондів та приватних інвесторів при реалізації загальнодержавної програми розвитку венчурного бізнесу в Україні.

16. Визначено роль, форми, організаційні та фінансові механізми участі банків у венчурному інвестуванні залежно від етапів його життєвого циклу; переваги й правові обмеження щодо їх участі у функціонуванні незалежних венчурних фондів та створення внутрішніх венчурів, запропоновано шляхи їх подолання. З метою підвищення ефективності участі банків у венчурному бізнесі та його адаптації до інституціональних умов вітчизняної економіки запропоновано надавати пріоритет венчурним фондам, що функціонують не у формі закритого пайового фонду, а як командитні товариства. Розроблено схему взаємодії банків з іншими учасниками фондів, створених у такий спосіб.

3101728663829577.html
3101951061077758.html
3102052640788746.html
3102118074070429.html
3102191710406245.html